Як відомо, генерал-хорунжий Володимир Сікевич  у 1918 році спланував та здійснив найуспішнішу операцію по звільненню Донбасу від російсько-більшовицьких сил.

Зокрема 2 квітня 1918 року командир 3-го Гайдамацького полку полковник Володимир Сікевич очолив Слов'янську групу Окремої Запорізької дивізії Армії УНР у складі трьох піхотних, гарматного та інженерного полків, яка мала завдання звільнити Донбас. 15 квітня війська під його командуванням зайняли Барвінкове, що на Харківщині, згодом здобули Слов'янськ, Бахмут, Микитівку, ст. Колпаків. 24-30 квітня частини групи вийшли на кордон з Росією, де встановили синьо-жовтий прапор.

Зі спогадів В. Сікевича:  «Я відчув справжню радість, коли 26 квітня 1918 року на залізничній станції Kолпаково, на кордоні земель українських і війська донського, я виставив сторожу від Богданівського полку, дві гармати батареї Одинця й під їх салют розвинув наш прапор і встромив його на кордоні. Тут фактично, так би мовити, намацально, я відчув як відділяються землі України від чужих земель».

Згадуючи про ці події Володимир Сікевич також писав: «Козаки принесли два високі стовпи, вималювали їх на жовто-блакитну фарбу, яку знайшли на станції, на кожному з двох стовпів намалювали тризуб, а під написали «У.Н.Р.», а до стовпів прибили патики з нашим рідним державним прапором! Священник відслужив молебен, окропив святою водою прапори. Коли козаки підвели до гори стовпи й закопали в землю, музика заграла наш гімн, гармати дали салют, а козаки крикнули могуче «Слава!». Згодом полковник В. Сікевич брав участь в організації оборони східних кордонів Української держави.