Автор концепції особистісно орієнтованого навчання з основ правознавства (2000); концепції щодо формування мотивації школярів до вивчення основ правознавства (2006); організатор регіонального турніру правознавців «Держава, яка чує дітей» (2006). За 2000-2006 роки підготував16 переможців та 30 призерів ІІІ та IV етапів Всеукраїнських олімпіад з правознавства.

Депутат Артемівської міської ради (1990-2006) 4 скликань, протягом 4 років очолював комісію з питань освіти.

Спеціаліст вищої категорії, учитель-методист (1995). Відмінник освіти України (1998). Заслужений працівник освіти України (2002). Лауреат Всеукраїнського конкурсу в номі­нації «Правознавство» (1999), переможець обласного конкурсу «Кращий працівник року в галузі освіти» в номінації «Учитель суспільно-гуманітарних дисциплін» (2004).

Автор друкованих праць, зокрема:

• «Роль правової освіти та правового виховання в процесі самореалізацїї школярів» (2006);

• «Школа громадської активності» (2006).

Сутковий Володимир Лукич. Книга педагогічної слави України. Присвячується славним педагогам, майстрам освітянської справи

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №255/2025 "Про призначення державних стипендій видатним діячам освіти"

Вчитель історії та правознавства Бахмутського НВК № 11 Володимир Сутковий разом із краєзнавцем Віктором Гриненко опублікували книгу «І був театр…» з кількох розділів і фото про історію зародження українського театру в Бахмуті. Видання охоплює період початку другої половини 19 століття до ІІ половини ХХ століття, де ретельно змальовано непростий шлях становлення українського театрального мистецтва. Багато років Володимир Лукич працював із архівними матеріалами, досліджував роботу аматорських театральних труп і драматичних колективів, що працювали на початку ХХ століття в регіоні. Інформацію доводилося збирати з різних джерел, аналізувати, відтворювати хронологію подій, вивчати архіви бібліотек і музеїв, опрацьовувати мемуари та фото того періоду. 

Поява цієї книги це ще один доказ безпідставності політичних наративів нашого ворога, який прагне переконати світову спільноту, що Донеччина завжди була виключно російськомовною. Дослідження українського театру, проведене Володимиром Сутковим, ще раз доводить нам, що у 20-х роках минулого століття у Артемівську працювали українськомовні заклади освіти, були шкільні театральні групи, значна частина місцевого населення переймалася питаннями національної культури, брала участь у аматорських виставах українських авторів, підтримували молодих акторів і драматургів. 

Кожна сторінка книги пронизана спогадами про минуле рідного міста, оздоблена архівними фото, маловідомими фактами про акторів і режисерів, які докладали чимало зусиль для формування українського театру в Бахмуті.